Приблизно раз на два роки я починаю хотіти випити пивка. Кілька років тому знову захотілося опиваситися. Іду в магазин. За компасом знайшов відділ пивного достатку. Розумію, що з усіх видів знаю тільки один – Stella Artua. Але раптом пивна наука зробила крок далі й винайшла щось нове? Щоб не помилитися, за …..ие гроші купую французьке, красивенное- шалене пиво. Пляшка як з-під шампанського. Ледве додому дійшов. Відкриваю-передчуваю. Бляха-муха. «Горілка без пива – гроші на вітер» – більше не актуально. Усе в одному флаконі: горілка+пиво. Смак огидний! Мене перетрусило від носа до лівої п’яти як мокрого песика! Ще треба докласти до цього набору пару алкашів, шоб поговорити було з ким)
Але мене так просто не візьмеш. Чешу в магазин «в домі» прямо в чому вдома сидів – шорти і майка-алкоголічка. Відкриваю двері з розгону і зупиняюся. В один момент зі свистом на мене повернулося 10 голів. Більше це не магазин, а розливайка) Стоять ті, хто має йти в наборі з цим французьким пивом. А тут і я! в алкоголічці і за пивом! Довелося знову Stella купувати, щоб швидше піти. Може це карма, пити її раз на два роки?
