Ти з Марса впав? Не боляче приземлився? – запитала диня у кавуна, який щойно прикотився.
Гальмівний шлях виявився довшим, ніж я розраховував. Вибачте. Яке сьогодні яскраве сонце! – сказав кавун, усім своїм виглядом показуючи дружелюбність.
Ти що, підкочуєш до мене чи намагаєшся позалицятися? Хоча, ти встиг зробити все з цього списку: і підкотити, і позалицятися.
Та ні, це мене підкотив он той мужик.
Той мужик, між іншим, наш Бос. Від нього залежить, у які руки потрапиш.
А в які краще? – запитав кавун, гублячись у здогадках.
Ох уже ці новенькі на нашій тусовці. І, взагалі, це що, сонячне затемнення?! Милий, посунься. Це ти затулив сонце і я гірше виглядаю.
Вибачте. А, що ми тут усі робимо?
Ой, який ти темний! Хоча, у тебе є і світліші смужки, але все одно – темний. Ми тут усі на кастингу. Сюди приходять за найдостойнішими, щоб забрати в сім’ю,- сказала диня.- Такими, як я. І є умова – ніяких смугастих,- з’їдзивила диня.
Чому? А хіба смужки – це погано? Я і великий, і чистий.
Тут діє закон джунглів: кожен сам за себе.
А цей закон не може почати діяти трохи пізніше? Мені ще стільки цікавого хочеться дізнатися. Наприклад, хто всі ці люди? Вони мене хапають і стукають.
Звикай. Стукають по круглоголових, а аристократок нюхають. Я завжди користуюся одним і тим самим ароматом «Динний». Люблю шлейфові запахи. На нього й розрахунок.
Дивись, – закричав кавун, – Одну з ваших поставили на якісь гойдалки!
Це контрольне зважування, темрява, перший тур кастингу. Зайва вага вітається, – сказала навчена досвідом диня, – Якщо люди протягуватимуть нашому Босові гроші (так вони називають Свідоцтво про усиновлення), значить пройшла і другий. Везе ж деяким. А тут уже всі терміни закінчуються. Того й гляди, стареча пігментація піде по тілу. Ну, кому тоді я потрібна буду?
Диня, подивися на мене! Я на зважуванні,- радісно завищав кавун, стоячи на вагах,- Мене заберуть у сім’ю!
І тут, якийсь голосок вимовив:
А диньку не хочеш відразу взяти? Он, бери його сусідку.
Диня світилася щастям.
