Кругообіг води в салоні не повинен закінчуватися на спині клієнта. А ще можна залити обличчя клієнтці. Нехай вмиється! Тут, звісно, тільки неуважність майстра. Смикнулася рука або клієнт дивиться перед собою – кінець. Погляд клієнта має бути романтичний і під кутом, приблизно, 45 градусів. Напором води треба маніпулювати краще за пожежників. У нас у салоні є поняття художнього миття голови.
Із затіканням води за комір складніше. Усі ми – творіння природи. Ось мене природа створила з викривленням хребта. Такі як я, сідаючи в мийку, здатні підігнути шию так, що частина потилиці може залишитися внизу. Ситуація погіршиться, якщо шия не дуже худа. Просіть клієнта зробити вправу «Лебедина шия». Клієнт витягує шию і все ок.
Якщо в мийці є підставка під ноги, то, звісно, хочеться з’їхати вниз, отримати келишок мартіні й зануритися в млість. Пильний майстер повинен пильнувати! Це шанс залити на «недорогу» блузку DIOR кілька крапель. Правильно! Нічого тут вбиратися. Просіть клієнта сісти щільно до спинки крісла. Тоді шия буде щільно прилягати.
Якщо треба змити фарбу, то є сенс емульгувати її по корінню, і на потилиці зокрема, і тампоном прибрати максимальну кількість. Тоді в мийці доведеться менше йолозити біля коміра блузки Dior.
Отже. Чим ми регулюємо ширину мийки? – Підголовником. Широка шия (наприклад у чоловіків) – прибираємо. Вузька – підставляємо. Не повинно бути зазорів з боків на потилиці. Це небезпечний момент. Не дозволяємо клієнту допомагати нам: піднімати і повертати голову. Стежимо, щоб рушник залишався на плечах і не лежав між шиєю і підголівником. Шия має лежати безпосередньо на підголівнику (або на мийці). Крім рушника, комір можна захистити додатковою флізеліновою серветкою.
Словом пильнуйте, пильнуйте і пильнуйте. Клієнту завжди треба дати можливість вийти сухому з … салону)
