Розмовляємо з клієнткою. Те, се… Обидва не були у відпустці. Швидше за все, не побачимо ми сонце з іншої країни. Заграла пісня Moby. Вся така СПА-пісенька. До кінця пісні ми обидва розплакалися, уявляючи себе на пляжі, де під шторками нам роблять масаж. Так, влітку важко без моря, масажу під шторками на пляжі!
У мене вже є в арсеналі таке літо. Коли Оленка (моя донька рідна) народилася, а сталася ця велика подія в розпал літа, ми залишилися в Києві. Наші бабусі забили на свій новий статус і залишилися в старому, а ми залишилися наодинці з кашками, пелюшками і питаннями гармонійного розвитку особистості з нуля місяців. Почухавши ріпу, я пішов у книжковий магазин за книжкою «Я і моя обдерта дитина», щоб хоч десь дізнатися, як влаштовані діти. Дорогою мені попалася відеокасета з Дітером Боленом. Цей оксамитоволосий німець заспівав пісню LOVE на пляжі, де хвилі змітали напис LOVE на піску. Де сліди щасливої, усміхненої з жахливою темною засмагою (бо це шкідливо так засмагати) людини йшли, напевно, в дорогі апартаменти. Але ж ці сліди мають бути залишені ногами перукаря. Але ж слово LOVE мало б біль бути написане моїм пальцем, який перед цим я облизав, тому що вимазав у дорогому коктейлі!
Ось і зараз, сидимо ми ми з Оленою після пісні як після відвідування СПА і шукаємо в собі мужність піти в мийку і змити з себе пісок… тобто фарбу. Розмріялися))))
